"А праведний житиме вірою." (Рим.0117)
Я не помру. Я можу, я справді вірю в Господа, мого Бога, і ця віра збереже мене живим. Я буду зарахований до тих, хто у своєму житті праведний; але навіть якби я був досконалим, я не намагався б жити власною праведністю; я тримався б праці Господа Ісуса і все одно жив би вірою в Нього і ні чим іншим. Якби я навіть міг віддати своє тіло на спалення за Господа Ісуса, я не покладався б на власну відвагу й витривалість, а все одно жив би вірою.
"Якби я мучеником стояв у вогні,
Я б Ім’я Спасителя кликав тоді;
Прощення благав би ради Нього,
І не мав би жодних інших прохань".
Жити вірою — набагато надійніше й радісніше, ніж жити почуттями чи ділами. Галузка, перебуваючи на виноградній лозі, живе кращим життям, ніж могла б жити сама по собі, навіть якби взагалі могла існувати окремо від стебла. Жити, тримаючись Ісуса, черпаючи все від Нього, — це солодка і свята річ. Якщо навіть найправедніші мають жити так, то тим більше я, бідний грішник! Господи, я вірю. Я мушу цілковито довіряти Тобі. Що ще я можу робити? Довіряти Тобі це моє життя. Я відчуваю, що це так. Я перебуватиму в цьому до кінця.
ЧЕКОВА КНИЖКА ВІРИ Ч.Г. Сперджен