СЛУЖІННЯ СЛОВУ

"Коли ж у Мені перебувати ви будете, а слова Мої позостануться в вас, то просіть, чого хочете, і станеться вам!" (Iв.1507)

Зверніть увагу, що ми повинні слухати, як говорить Ісус, якщо сподіваємося, що Він слухатиме, як говоримо ми. Якщо ми не маємо зосередженого вуха до Христа, то й Він не матиме зосередженого вуха до нас. Якою мірою ми слухаємо, такою мірою будемо й почуті.

Більше того, почуте повинно залишатися, жити в нас і перебувати в нашому характері як сила й влада. Ми маємо прийняти істини, яких навчав Ісус, настанови, які Він дав, і рухи Його Духа всередині нас; інакше не матимемо влади біля престолу милості.

Якщо ж слова нашого Господа прийняті й перебувають у нас, яке безмежне поле привілеїв відкривається перед нами! Нам буде дано здійснення нашої волі в молитві, бо ми вже підкорили свою волю наказові Господа. Так виховуються Іллі, щоб тримати ключі Неба й замикати або відмикати хмари. Одна така людина варта тисячі звичайних християн. Чи ми смиренно бажаємо бути заступниками за Церкву і світ та, подібно до Лютера, мати від Господа те, чого прагнемо? Тоді мусимо схилити своє вухо до голосу Улюбленого, зберігати Його слова й ретельно їм коритися. Хто хоче молитися дієво, той повинен "пильно слухати".

ЧЕКОВА КНИЖКА ВІРИ Ч.Г. Сперджен

"Господні священики будуть казати на вас." (Iс.6106)

Ця буквальна обітниця, дана Ізраїлеві, у духовному значенні належить насінню за Духом, тобто всім віруючим. Якщо ми житимемо відповідно до своїх привілеїв, то маємо жити для Бога так ясно й виразно, що люди побачать, що ми відділені для святого служіння, — і називатимуть нас священниками Господа. Ми можемо працювати чи займатися торгівлею, як і інші, і водночас бути цілковито й повністю служителями Бога. Нашим єдиним заняттям має бути приносити безперервну жертву молитви, хвали, свідчення й самопосвяти живому Богові через Ісуса Христа.

Маючи таку єдину мету, ми можемо залишити відволікаючі турботи тим, хто не має вищого покликання. "Зостав мертвим ховати мерців своїх" (Мт.0822). Написано: "І встануть чужинці та й пастимуть ваші отари, і сини чужинця будуть вам рільниками та вам винарями!" (Іс.6105). Нехай вони керують політикою, розв’язують фінансові проблеми, обговорюють науку й з’ясовують новітні тонкощі критики; а ми присвятимо себе служінню, як і личить тим, хто, подібно до Господа Ісуса, поставлений на вічне священство.

Приймаючи цю почесну обітницю як таку, що містить у собі святий обов’язок, одягнімося в одяг святості й служімо перед Господом увесь день.

ЧЕКОВА КНИЖКА ВІРИ Ч.Г. Сперджен

"Коли ж у Мені перебувати ви будете, а слова Мої позостануться в вас, то просіть, чого хочете, і станеться вам!" (Iв.1507)

З необхідності ми повинні бути в Христі, щоб жити для Нього, і повинні перебувати в Ньому, щоб мати право на щедрість цієї обітниці від Нього. Перебувати в Ісусі — означає ніколи не залишати Його заради іншої любові чи іншої речі, але залишатися у живому, люблячому, свідомому й добровільному єднанні з Ним. Гілка не лише завжди близька до стовбура, але й постійно отримує від нього життя та плідність. Усі справжні віруючі певною мірою перебувають у Христі; проте є вищий зміст, і ми повинні пізнати його, перш ніж зможемо отримати необмежену силу біля престолу. "Просіть, чого хочете" — це для Енохів, які ходять із Богом, для Іванів, що лежать на Господніх грудях, для тих, чий союз із Христом веде до постійного спілкування.

Серце має залишатися в любові, розум має бути вкоріненим у вірі, надія має бути міцно поєднаною зі Словом, уся людина має бути з’єднаною з Господом, інакше було б небезпечно довірити нам силу в молитві. Цей повний дозвіл може бути даний лише тому, чиє саме життя є: "живу вже не я, а Христос проживає в мені" (Гал.0220). О ви, що розриваєте своє спілкування, яку силу ви втрачаєте! Якщо хочете бути могутніми у своїх благаннях, сам Господь має перебувати у вас, а ви — в Ньому.

ЧЕКОВА КНИЖКА ВІРИ Ч.Г. Сперджен