СЛУЖІННЯ СЛОВУ

"Ходіть, і вернімось до Господа, бо Він пошматував і нас вилікує, ударив і нас перев’яже!" (Ос.0601)

Це Господній шлях зранити перш ніж полікувати. У цьому — щира любов Його серця і впевнена операція Його руки. Він також спершу завдає удару перш ніж перев’язати рани, інакше робота була б сумнівною. Закон приходить перед Євангелієм; усвідомлення потреби — перед її задоволенням. Чи перебуває тепер читач під переконливою й стискаючою рукою Духа? Чи взяв він знову духа неволі на страх (Рим.0815)? Це благотворний початок справжнього євангельського зцілення й перев’язування ран.

Не впадай у відчай, дороге серце, але прийди до Господа з усіма своїми рваними ранами, темними синцями й відкритими виразками. Лише Він один може зцілити, і Йому приємно це робити. Наш Господь покликаний перев’язувати зламані серця, і Він досконало звершує цю справу. Не барімося, але негайно повернімося до Господа, від Якого ми відхилилися. Покажімо Йому наші відкриті рани й благаймо Його впізнати Свою власну працю та завершити її. Хіба хірург зробить розріз і залишить пацієнта стікати кров’ю до смерті? Хіба Господь зруйнує наш старий дім, а потім відмовиться збудувати кращий? Невже Ти коли-небудь навмисно примножував страждання бідних занепокоєних душ? Нехай буде це далеко від Тебе, Господи.

ЧЕКОВА КНИЖКА ВІРИ Ч.Г. Сперджен

"І дам Я йому зорю досвітню." (Об.0228)

Поки не настане день і не щезнуть тіні, яке ж це благословення бачити в Ісусі "досвітню (ранкову) зорю"! Я пам'ятаю, як ми читали в газетах пусту казку про те, що знову з'явилася Віфлеємська зірка. Та по дослідженню виявилося, що це була лише "ранкова зоря". Але зрештою великої помилки тут не було.

Найкраще — бачити Ісуса як Сонце; але коли ми не можемо так зробити, то наступне найкраще — бачити Його як зорю, що провіщає день і свідчить про наближення вічного світла. Якщо сьогодні я ще не є всім тим, чим сподіваюся стати, то все ж я бачу Ісуса, і це запевняє мене, що одного дня я стану подібним до Нього. Побачити Ісуса вірою — це запорука того, що ми побачимо Його у славі й перемінимося на Його образ. Якщо нині я не маю всього світла й радості, яких бажаю, то неодмінно матиму; бо так само певно, як я бачу ранкову зорю, я побачу й день. Ранкова зоря ніколи не буває далеко від сонця.

Скажи ж, душе моя: чи дав тобі Господь ранкову зорю? Чи тримаєшся ти міцно правди, благодаті, надії та любові, які Господь тобі дарував? Бо в цьому вже є світанок прийдешньої слави. Той, Хто дає тобі перемагати зло і перебувати в праведності, тим самим уже дав тобі ранкову зорю.

ЧЕКОВА КНИЖКА ВІРИ Ч.Г. Сперджен

"Ґад на нього юрба нападатиме, та він нападе на їх п’яти (переможе вкінці)." (Бут.4919)

Дехто з нас був подібний до племені Ґада. Наших супротивників певний час було надто багато для нас, вони нападали на нас, мов ціла юрба. Так, і на якийсь момент вони нас перемогли; вони дуже раділи своїй тимчасовій перемозі. Але цим вони лише довели, що перша частина родинного благословення справді належить і нам, бо люди Христові, подібно до Ґада, матимуть юрбу, яка їх перемагатиме. Така поразка дуже болюча, і ми впали б у відчай, якби вірою не трималися другої частини батьківського благословення: "Він переможе вкінці".

"Усе добре, що добре закінчується", — сказав поет цього світу, і сказав правду. Війну слід оцінювати не за першими успіхами чи поразками, а за тим, що станеться "вкінці". Господь дасть правді та праведності перемогу "вкінці"; а як казав пан Баньян, це означає — назавжди, бо після кінця вже нічого не може бути.

Те, чого ми потребуємо, — це терпелива наполегливість у добрих справах і спокійна довіра до нашого славного Головнокомандувача. Христос, наш Господь Ісус, хоче навчити нас Своєму святому мистецтву тримати обличчя, мов кремінь, і пройти через працю чи страждання до кінця, поки не зможемо сказати: "Звершилося". Алілуя! Перемога! Перемога! Ми віримо цій обітниці: "Він переможе вкінці."

ЧЕКОВА КНИЖКА ВІРИ Ч.Г. Сперджен