СЛУЖІННЯ СЛОВУ

Одне із двох служінь Церкви /Дії0604

139/365 МИ МОЖЕМО ГОВОРИТИ ВІД БОГА

139/365 МИ МОЖЕМО ГОВОРИТИ ВІД БОГА

"Тому Господь так відказав: Якщо ти навернешся, то тебе приверну, і перед лицем Моїм станеш, а як здобудеш дорогоцінне з нікчемного, будеш як уста Мої." (Єр.1519)

Бідний Єремія! Але чому ми так говоримо? Плачучий пророк був одним із найвибраніших Божих слуг і був ушанований Ним більше, ніж багато інших. Його ненавиділи за те, що він говорив правду. Слово, яке було таким солодким для нього, було гірким для його слухачів, однак він був прийнятий своїм Господом. Йому було наказано залишатися вірним, і тоді Господь продовжував би говорити через нього. Він мав сміливо й правдиво звертатися до людей, виконуючи Господню працю просівання серед тих, хто лише називав себе віруючими. І тоді Господь дав йому це слово: "Ти будеш як Мої уста".

Яка честь! Хіба не повинен кожен проповідник, і навіть кожен віруючий, прагнути цього? Щоб Бог говорив через нас — яке це диво! Ми будемо проголошувати певну й чисту правду та говорити її з силою. Наше слово не повернеться марним: воно стане благословенням для тих, хто його прийме, а ті, хто відкине його, зроблять це на власний ризик. Наші уста годуватимуть багатьох. Ми будемо пробуджувати сплячих і кликати мертвих до життя.

О любий читачу, молись, щоб так було з усіма посланими слугами нашого Господа.

ЧЕКОВА КНИЖКА ВІРИ Ч.Г. Сперджен

136/365 МИ ОТРИМУЄМО КОЛИ ДАЄМО

136/365 МИ ОТРИМУЄМО КОЛИ ДАЄМО

"Блаженні милостиві, бо помилувані вони будуть." (Мт.0507)

Не годиться, щоб людина, яка сама не прощає, отримала прощення; і той, хто не дає бідним, мав його власні потреби задоволені. Бог відміряє нам тією ж мірою, якою ми міряємо іншим. Ті, хто були суворими господарями та суворими кредиторами, побачать, що й Господь суворо поводитиметься з ними. "Бо суд немилосердний на того, хто не вчинив милосердя" (Як.0213).

 

Тож сьогодні постараймося давати і пробачати. Пам’ятаймо про дві чесноти — терпіння і поблажливість. Будьмо добрими, лагідними та ніжними. Не тлумачмо суворо вчинки людей, не укладаймо жорстких угод, не розпалюймо безглуздих сварок і не будьмо людьми, яким важко догодити. Адже ми самі хочемо бути благословенними й отримати милість; тому будьмо милосердними, щоб і нам була виявлена милість. Виконаймо умову, щоб отримати блаженство. Хіба не приємний це обов’язок — бути добрим? Хіба в цьому немає набагато більше солодкості, ніж у гніві та скупості? У самій цій речі вже є благословення! Більше того, отримання милості це велика нагорода. Що, як не суверенна благодать, могло дати таку обітницю? Ми виявляємо милість до ближнього в дрібницях, а Господь прощає нам "ввесь той борг" (Мт.1832).

ЧЕКОВА КНИЖКА ВІРИ Ч.Г. Сперджен

119/365 ЗАБУТИ Й ПРОБАЧИТИ

119/365 ЗАБУТИ Й ПРОБАЧИТИ

"Не кажи: Надолужу я зло! май надію на Господа, і Він допоможе тобі." (Пр.2022)

Не поспішай. Дай гніву вщухнути. Не говори й не роби нічого, щоб помститися. Ти неодмінно вчиниш нерозважливо, якщо візьмешся сам відстоювати себе і вести власні битви; і, без сумніву, не виявиш духа Господа Ісуса. Шляхетніше — прощати й дозволяти образі минути. Тримати кривду в серці й плекати помсту — це залишати старі рани відкритими й створювати нові. Краще забути й пробачити.

Можливо, ти скажеш, що мусиш щось зробити, інакше зазнаєш великої втрати; тоді зроби те, що радить сьогоднішня обітниця: "Май надію на Господа, і Він допоможе тобі". Ця порада нічого не коштує, але варта значно більшого. Будь спокійним і тихим. Чекай на Господа: розкажи Йому свою скаргу; розгорни перед Ним лист великого чашника (2Цар.1904-08) — і вже це полегшить твоє обтяжене серце. До того ж тут є обітниця: "Він допоможе тобі (спасе тебе)". Бог знайде шлях визволення для тебе. Як Він це зробить — ні ти, ні я не можемо здогадатися, але Він це зробить. Якщо Господь спасе тебе, це буде значно краще, ніж вплутуватися в дрібні сварки й забруднювати себе, борючись із нечистим. Не гнівайся більше. Довір свою справу Судді всіх.

ЧЕКОВА КНИЖКА ВІРИ Ч.Г. Сперджен

70/365 ЧИЯ БИТВА?

70/365 ЧИЯ БИТВА?

"І пізнає вся громада те, що Господь спасає не мечем та списом, бо це війна Господа, і Він віддасть вас у нашу руку." (1Сам.1747)

Нехай це буде твердо встановлено: битва належить Господу, і ми можемо бути цілком певні перемоги — і такої перемоги, яка найкраще виявить Божу силу. Господа занадто часто забувають усі люди, та навіть громада Ізраїля; і коли з’являється нагода показати людям, що Велика Першопричина може здійснити Свої наміри без людської сили, це безцінна можливість, яку слід добре використати. Навіть Ізраїль занадто покладається на меч і спис. Яка це велична річ - відсутність меча в руці Давида, але все ж Давид знав, що його Бог повалить ціле військо чужинців.

Якщо ми справді боремося за правду та праведність, то не слід зволікати, доки в нас з’являться талант, багатство чи будь-яка інша видима сила; але з такими камінцями, які знайдемо в потоці, і з нашою звичайною пращею, біжімо назустріч ворогові. Якби це була наша власна битва, ми, можливо, не були б упевнені; але якщо ми стоїмо за Ісуса і воюємо лише Його силою, то хто зможе протистояти нам? Без найменшого вагання станьмо перед филистимлянами; бо Господь Саваот із нами, і хто може бути проти нас?

ЧЕКОВА КНИЖКА ВІРИ Ч.Г. Сперджен