СЛУЖІННЯ СЛОВУ

"Бо Ти не опустиш моєї душі до шеолу, не попустиш Своєму святому побачити тління!" (Пс.1610)

Це слово має своє повне виповнення в Господі Ісусі; але воно, з певною відмінністю, стосується й усіх, хто в Ньому. Наша душа не залишиться в стані відокремлення, а наше тіло, хоч і зазнає тління, воскресне знову. Та нині ми хочемо звернути увагу читачів радше на загальний зміст, ніж на конкретне застосування цих слів.

Ми можемо духовно занепасти дуже низько — аж так, що здаватиметься, ніби занурилися в саму безодню пекла; але там нас не буде залишено. Може здаватися, що серцем, душею й свідомістю ми стоїмо вже на порозі смерті; проте ми не можемо там залишитися. Наша внутрішня смерть до радості й надії може зайти дуже далеко; але вона не дійде до своїх крайніх наслідків, до повного тління чорного відчаю. Ми можемо опуститися дуже низько, але не нижче, ніж дозволить Господь; ми можемо певний час перебувати в найглибшій темниці сумнівів, але там не загинемо. Зірка надії все ще на небі, коли ніч найтемніша. Господь не забуде нас і не віддасть ворогові. Тож будемо спочивати в надії. Ми маємо справу з Тим, Чия милість триває повіки. Безперечно, зі смерті, темряви й відчаю ми ще повстанемо до життя, світла й свободи.

ЧЕКОВА КНИЖКА ВІРИ Ч.Г. Сперджен

"Благословенний твій кіш та діжа (запас англійською) твоя!" (Втор.2805)

Послух приносить благословіння на все забезпечення, яке наша працьовитість здобуває для нас. Те, що приходить і відразу використовується, як фрукти в кошику для негайного вживання, буде благословенне; і те, що відкладається на довший час, так само отримає благословіння. Можливо, наша частка — це лише кошик у руці. Ми маємо трохи на сніданок і скромний кусень на обід у кошику, який беремо з собою на роботу вранці. І це добре, адже Боже благословіння обіцяне на кошик. Якщо ми живемо з дня на день, отримуючи денний прожиток щодня, то нам так само добре, як було Ізраїлеві; бо коли Господь годував Свій вибраний народ, Він давав їм манни лише на один день. Чого ще вони потребували? Чого ще потребуємо ми?

Але якщо ми маємо запас, то як же нам потрібно, щоб Господь благословив його! Бо є турбота про здобуття, турбота про збереження, турбота про управління і турбота про використання; і якщо Господь не благословить цього, ці клопоти почнуть точити наше серце, доки наші статки не стануть нашими богами, а наші турботи — руйнівною іржею.

О Господи, благослови наше надбання. Дай нам використовувати його для Твоєї слави. Допоможи тримати земні речі на належному місці, і нехай наші заощадження ніколи не поставлять під загрозу збереження наших душ.

ЧЕКОВА КНИЖКА ВІРИ Ч.Г. Сперджен

"Коли ж у Мені перебувати ви будете, а слова Мої позостануться в вас, то просіть, чого хочете, і станеться вам!" (Iв.1507)

Зверніть увагу, що ми повинні слухати, як говорить Ісус, якщо сподіваємося, що Він слухатиме, як говоримо ми. Якщо ми не маємо зосередженого вуха до Христа, то й Він не матиме зосередженого вуха до нас. Якою мірою ми слухаємо, такою мірою будемо й почуті.

Більше того, почуте повинно залишатися, жити в нас і перебувати в нашому характері як сила й влада. Ми маємо прийняти істини, яких навчав Ісус, настанови, які Він дав, і рухи Його Духа всередині нас; інакше не матимемо влади біля престолу милості.

Якщо ж слова нашого Господа прийняті й перебувають у нас, яке безмежне поле привілеїв відкривається перед нами! Нам буде дано здійснення нашої волі в молитві, бо ми вже підкорили свою волю наказові Господа. Так виховуються Іллі, щоб тримати ключі Неба й замикати або відмикати хмари. Одна така людина варта тисячі звичайних християн. Чи ми смиренно бажаємо бути заступниками за Церкву і світ та, подібно до Лютера, мати від Господа те, чого прагнемо? Тоді мусимо схилити своє вухо до голосу Улюбленого, зберігати Його слова й ретельно їм коритися. Хто хоче молитися дієво, той повинен "пильно слухати".

ЧЕКОВА КНИЖКА ВІРИ Ч.Г. Сперджен