СЛУЖІННЯ СЛОВУ

"Смиренним дає благодать." (Як.0406)

Смиренні серця шукають благодаті, і тому отримують її. Смиренні серця піддаються лагідному впливу благодаті, і тому вона дарується їм усе більш і більш щедро. Смиренні серця перебувають у долинах, де течуть потоки благодаті, і тому п’ють із них. Смиренні серця вдячні за благодать і віддають Господу всю славу за неї, і тому це узгоджується з Його честю — давати її їм.

Отже, дорогий читачу, займи смиренне місце. Будь малим у власних очах, щоб Господь звеличив тебе. Можливо, зітхання виривається: "Боюся, що я не смиренний". Можливо, саме це і є мовою справжнього смирення. Дехто пишається своєю смиренністю, а це один із найгірших видів гордості. Ми нужденні, безпорадні, негідні, гідні осуду створіння, і якщо ми не смиренні, то повинні такими стати. Смирімося через наші гріхи проти смирення, і тоді Господь дасть нам відчути Свою прихильність. Саме благодать робить нас смиренними, і саме благодать знаходить у цьому смиренні можливість виливати ще більше благодаті. Давайте опустимося, щоб піднестися. Будьмо вбогими духом, щоб Бог зробив нас багатими. Будьмо смиренними, щоб не потрібно було нас упокорювати, але щоб ми були піднесені Божою благодаттю.

ЧЕКОВА КНИЖКА ВІРИ Ч.Г. Сперджен

"І вчинить тебе Господь головою, а не хвостом." (Втор.2813)

Якщо ми слухаємося Господа, Він зробить так, що навіть наші противники побачать, що Його благословіння перебуває на нас. Хоч це й обітниця закону, вона залишається дійсною для Божого народу; адже Ісус зняв прокляття, але утвердив благословіння.

Святі покликані бути провідниками серед людей через святий вплив: вони не повинні бути "хвостом", який тягнуть туди й сюди інші. Ми не маємо піддаватися духові віку, а змушувати вік віддавати шану Христу. Якщо Господь з нами, ми не будемо лише просити терпимості до релігії, але ми прагнутимемо, щоб вона посіла престол суспільства. Хіба Господь Ісус не зробив Своїх людей священниками? Отже, вони повинні навчати, а не вчитися від філософій невіруючих. Чи ж не зроблені ми в Христі царями, щоб царювати на землі? Як тоді ми можемо бути рабами звичаїв чи залежними від людської думки?

Чи зайняв ти, дорогий друже, своє справжнє місце для Ісуса? Надто багато хто мовчить через невпевненість, якщо не через страх. Чи маємо дозволити, щоб ім’я Господа Ісуса залишалося в тіні? Чи повинна наша релігія тягнутися позаду, мов хвіст? Чи ж не має вона радше вести вперед і бути керівною силою — і для нас самих, і для інших?

ЧЕКОВА КНИЖКА ВІРИ Ч.Г. Сперджен

"Про це піклуйся (роздумуй), у цім пробувай, щоб успіх твій був явний для всіх!" (1Тим.0415)

Це, по суті, обітниця того, що через старанне роздумування і повне присвячення нашого розуму праці для Господа ми досягнемо такого прогресу, який буде видимий для всіх. Не через поспішне читання, а через глибоке роздумування ми отримуємо користь від Божого Слова. Не через велику кількість роботи, зробленої недбало, а через якнайкраще обмірковування того, що ми намагаємося зробити, приходить справжній плід. "Кожна праця приносить достаток" (Пр.1423), але не в метушні й поспіху без щирої віддачі серця.

Якщо ми поділені між Богом і мамоною, або між Христом і собою, ми не будемо мати жодного прогресу. Ми повинні цілком віддатися святим речам, інакше будемо бідними "купцями" в небесній справі, і при підбитті підсумків не буде видно жодного прибутку.

Чи я служитель? Тоді нехай я буду служителем повністю і не витрачаю свої сили на другорядне. Що мені до партійної політики чи марних розваг? Чи я християнин? Тоді нехай служіння Ісусу стане моїм заняттям, справою життя, єдиним прагненням. Ми повинні бути повністю в Ісусі, і тоді повністю для Ісуса; інакше не матимемо ні прогресу, ні користі, і ні церква, ні світ не відчують того сильного впливу, яке Господь хоче через нас здійснити.

ЧЕКОВА КНИЖКА ВІРИ Ч.Г. Сперджен