"За те, що зм’якло твоє серце, і ти впокорився перед Господнім лицем, коли почув, що Я говорив про це місце та про мешканців його, що вони стануть спустошенням та прокляттям, і що ти роздер шати свої та плакав перед Моїм лицем, то Я також почув, говорить Господь." (2Цар.2219)
Багато хто зневажає застереження, і гине. Щасливий той, хто тремтить перед словом Господа. Йосія робив так, і його обійшло споглядання на зло, яке Господь постановив наслати на Юдею через її великі гріхи. Чи маєш ти таку чутливість? Чи практикуєш ти таке смирення? Тоді й ти будеш збережений у день лиха. Бог ставить знак на тих, хто зітхає й плаче через гріхи свого часу. Ангелові-винищувачу наказано тримати меч у піхвах, доки обрані Божі не будуть у безпеці; їх найкраще впізнати за їхнім побожним страхом і тремтінням перед словом Господа. Чи загрозливі ці часи? Чи швидко поширюються папство і невір’я, і чи боїшся ти національного покарання над цим оскверненим народом? І правильно боїшся. Та спочивай у цій обітниці: "Ти будеш прилучений до гробів своїх у мирі, і очі твої не побачать усього того лиха, що Я наводжу на оце місце" (2Цар.2220). А ще краще — Сам Господь може прийти, і тоді дні нашого смутку закінчаться.
ЧЕКОВА КНИЖКА ВІРИ Ч.Г. Сперджен
