СЛУЖІННЯ СЛОВУ

"Як когось його ненька втішає, так вас Я потішу." (Іс.6613)

Материнське втішання! Ах, це сама ніжність. Як мати входить у горе своєї дитини! Як притискає її до своїх грудей і намагається прийняти весь її смуток у власне серце! Дитина може розповісти їй усе, і вона співчуватиме так, як ніхто інший. З усіх утішителів дитина найбільше любить свою матір, і навіть дорослі чоловіки знаходили, що так воно і є.

Чи ж Яхве зволить виконувати роль матері? Це справжня доброта. Ми легко сприймаємо, що Він є Отцем; але чи буде Він і Матір’ю? Хіба це не запрошує нас до святої близькості, до щирої довіри, до священного спокою? Коли Сам Бог стає "Утішителем", жодна скорбота не може довго залишатися. Розповімо Йому про свою біду, навіть якщо ридання й зітхання будуть нашим найпершим вираженням. Він не зневажить нас за наші сльози, наша мати ж не зневажала. Він зважить на нашу слабкість, як робила вона, і усуне наші провини, тільки набагато певнішим і безпечнішим способом, ніж могла зробити мати. Ми не будемо намагатися нести своє горе наодинці: це було б недобре для Того, Хто такий лагідний і добрий. Почнімо день із нашим люблячим Богом, і чому б нам не завершити його в тій самій компанії, адже матері не втомлюються від своїх дітей.

ЧЕКОВА КНИЖКА ВІРИ Ч.Г. Сперджен

"За те, що зм’якло твоє серце, і ти впокорився перед Господнім лицем, коли почув, що Я говорив про це місце та про мешканців його, що вони стануть спустошенням та прокляттям, і що ти роздер шати свої та плакав перед Моїм лицем, то Я також почув, говорить Господь." (2Цар.2219)

Багато хто зневажає застереження, і гине. Щасливий той, хто тремтить перед словом Господа. Йосія робив так, і його обійшло споглядання на зло, яке Господь постановив наслати на Юдею через її великі гріхи. Чи маєш ти таку чутливість? Чи практикуєш ти таке смирення? Тоді й ти будеш збережений у день лиха. Бог ставить знак на тих, хто зітхає й плаче через гріхи свого часу. Ангелові-винищувачу наказано тримати меч у піхвах, доки обрані Божі не будуть у безпеці; їх найкраще впізнати за їхнім побожним страхом і тремтінням перед словом Господа. Чи загрозливі ці часи? Чи швидко поширюються папство і невір’я, і чи боїшся ти національного покарання над цим оскверненим народом? І правильно боїшся. Та спочивай у цій обітниці: "Ти будеш прилучений до гробів своїх у мирі, і очі твої не побачать усього того лиха, що Я наводжу на оце місце" (2Цар.2220). А ще краще — Сам Господь може прийти, і тоді дні нашого смутку закінчаться.

ЧЕКОВА КНИЖКА ВІРИ Ч.Г. Сперджен

"Тоді підеш безпечно своєю дорогою, а нога твоя не спотикнеться!" (Пр.0323)

Тобто, якщо ми ходимо шляхами мудрості та святості, то будемо в них збережені. Той, хто прямує по шосе вдень, перебуває під певним захистом. Для кожної людини є свій шлях, а саме її покликання в житті, і якщо ми побожно ходитимемо ним у Божому страху, Він збереже нас від зла. Можливо, ми не будемо пересуватись розкішно, але будемо рухатись безпечно. Можливо, ми не зможемо бігти, як юнаки, але зможемо ходити, як праведні люди.

Найбільша небезпека лежить у нас самих: наша слабка нога так легко може спіткнутися. Просімо більшої моральної сили, щоб подолати цю схильність до падіння. Дехто спотикається, бо не бачить каменя на дорозі: Божа благодать дає нам здатність розпізнавати гріх і уникати його. Тож тримаймося цієї обітниці й довіряймо Тому, Хто підтримує Своїх обраних.

На жаль, наша найбільша небезпека — це власна недбалість; але проти цього Господь Ісус застеріг нас словами: "Пильнуйте й моліться" (Мт.2641).

О, дай нам благодаті пройти цей день без жодного спотикання! Недостатньо просто не впасти, нашим прагненням має бути навіть не зробити найменшого хибного кроку, але зрештою прославити Того, "Хто може вберегти нас від падіння" (див. Юда0124).

ЧЕКОВА КНИЖКА ВІРИ Ч.Г. Сперджен