СЛУЖІННЯ СЛОВУ

"І промовив Господь до Аврама, коли Лот розлучився із ним: Зведи очі свої, та поглянь із місця, де ти, на північ, і на південь, і на схід, і на захід, бо всю цю землю, яку бачиш, Я її дам навіки тобі та потомству твоєму." (Бут.1314-15)

Особливе благословіння для пам'ятної події. Аврам владнав сімейну суперечку. Він сказав: "Нехай сварки не буде між мною та між тобою… бо близька ми рідня" (Бут.1308); і тому він отримав благословіння, яке належить миротворцям. Господь, Той, Хто дарує мир, із задоволенням являє Свою благодать тим, хто шукає миру та прагне його. Якщо ми прагнемо тіснішого спілкування з Богом, ми повинні триматися ближче до шляхів миру.

Аврам дуже щедро поставився до свого родича, давши йому можливість обрати землю. Якщо ми відмовляємо собі заради миру, Господь більш ніж компенсує нам це. Наскільки далеко патріарх може бачити, він може претендувати на те, і ми можемо робити те саме по вірі. Аврам мусив чекати на фактичне володіння, але Господь передав землю йому та його нащадкам. Безмежні благословіння належать нам за заповітним даром. Усе наше. Коли ми догоджаємо Господу, Він змушує нас дивитися всюди і бачити все своїм, чи то теперішнє, чи майбутнє, все наше, а ми належимо Христу, а Христос — Богу.

ЧЕКОВА КНИЖКА ВІРИ Ч.Г. Сперджен

"І сказав Давид: Господь, що врятував мене з лапи лева та з лапи ведмедя, Він урятує мене з руки цього филистимлянина." (1Сам.1737)

Якщо розглядати лише самі слова, це не обітниця, але за змістом це справді вона; адже Давид промовив слово, яке Господь підтвердив, зробивши його правдивим. Він стверджував, спираючись на минулі визволення, що він отримає допомогу в новій небезпеці. В Ісусі всі обітниці — "так" і "амінь" на Божу славу через нас (2Кор.0120), і тому попереднє поводження Господа з Його віруючими людьми повториться знову.

Тож згадаймо колишні прояви Господньої люблячої доброти. Ми не могли сподіватися на визволення колись власною силою — проте Господь визволив нас. Хіба ж Він не спасе нас знову? Безперечно, спасе. Як Давид вибіг назустріч своєму ворогові, так зробимо й ми. Господь був із нами, Він є з нами, і Він сказав: "Я тебе не покину, ані не відступлюся від тебе" (Євр.1305). Чого ж нам тремтіти? Невже минуле було лише сном? Згадаймо мертвого ведмедя й лева. Хто ж цей филистимлянин? Так, він не такий саме — не ведмідь і не лев; але Бог той самий, і Його честь так само пов’язана з цим випадком, як і з попередніми. Він не спас нас від диких звірів, щоб дозволити велетню вбити нас. Тож будьмо відважні.

ЧЕКОВА КНИЖКА ВІРИ Ч.Г. Сперджен

"Хоч Я тебе мучив, та мучити більше тебе вже не буду!" (Наум0112)

Страждання мають межу. Бог посилає їх, і Бог їх усуває. Чи зітхаєте ви і кажете: "Коли ж буде кінець?" Пам’ятайте, що наші печалі неодмінно і остаточно закінчаться, коли це бідне земне життя закінчиться. Давайте тихо чекати і терпляче переносити волю Господа, поки Він не прийде.

Тим часом наш Небесний Отець забирає різочку, коли Його задум щодо її використання повністю виконано. Коли Він позбавить нас нашої дурості, більше ударів не буде. А якщо страждання послане для випробування, щоб наші чесноти прославили Бога, воно скінчиться тоді, коли Господь зробить так, що ми засвідчимо Йому хвалу. Ми не хотіли б, щоб страждання зникли, доки Бог не отримає від нас всю честь, яку ми можемо Йому віддати.

Можливо, сьогодні настане "велика тиша" (Мт.0826). Хто знає, коли ці розбурхані хвилі поступляться місцем морю, гладенькому, мов скло, а морські птахи сядуть на тихі хвилі? Після довгих страждань молотило вішають, а пшениця спочиває в коморах. Можливо, ще до того, як мине багато годин, ми будемо такими ж щасливими, якими нині є засмученими. Господу неважко перетворити ніч на день. Той, Хто посилає хмари, може так само легко очистити небо. Будьмо бадьорими. Краще попереду. Заспіваймо "Алілуя" заздалегідь.

ЧЕКОВА КНИЖКА ВІРИ Ч.Г. Сперджен