СЛУЖІННЯ СЛОВУ

"Принесіть же ви всю десятину до дому скарбниці, щоб страва була в Моїм храмі, і тим Мене випробуйте, промовляє Господь Саваот: чи небесних отворів вам не відчиню, та не виллю вам благословення аж надмір?" (Мал.0310)

Багато хто читає і посилається на цю обітницю, не помічаючи умови, за якої вона дана. Ми не можемо очікувати, що небо відкриється і благословення виллється, якщо не віддаємо належного Господу, нашому Богові, та Його справі. Не було б нестачі в коштах для святих потреб, якби всі, хто називає себе християнами, віддавали свою справедливу частку.

Багато людей бідні, бо обкрадають Бога. Багато церков також позбавлені відвідин Духа, бо вони морять голодом своїх служителів. Якщо немає матеріальної їжі для Божих слуг, то не дивно, що в їхньому служінні мало поживи для наших душ. Коли місії занепадають через нестачу засобів, а Божа справа гальмується через порожню скарбницю, як ми можемо очікувати великого духовного процвітання?

Отже, замислимося: що я давав останнім часом? Чи не був я скупим до мого Бога? Чи не обмежував я мого Спасителя? Так не може бути. Нехай я віддам Господу Ісусу свою десятину, допомагаючи бідним і підтримуючи Його справу — і тоді я побачу Його силу благословляти мене щедро.

ЧЕКОВА КНИЖКА ВІРИ Ч.Г. Сперджен

"Я шаную тих, хто шанує Мене." (1Сам.0230)

Чи роблю я шанування Бога великою метою свого життя й правилом своєї поведінки? Якщо так, то Він ушанує мене. Можливо, певний час я не матиму пошани від людей, але Бог Сам виявить мені пошану у найдієвіший спосіб. Зрештою виявиться, що найпевніший шлях до пошани — це бути готовим прийняти ганьбу заради чистого сумління.

Священик Ілій не вшанував Господа належним управлінням свого дому, а його сини не вшанували Господа поведінкою, гідною їхнього святого служіння; тому Господь не вшанував їх, але забрав первосвященство з їхнього роду й поставив юного Самуїла правителем у краї замість будь-кого з їхньої лінії. Якщо я хочу, щоб мій дім був звеличений, то маю вшановувати Господа в усьому. Бог може дозволити нечестивим здобувати світські почесті; але гідність, яку дає Він Сам, як і славу, пошану та безсмертя, Він приберігає для тих, хто святою покорою дбає про те, щоб шанувати Його.

Що я можу зробити сьогодні, щоб ушанувати Господа? Я прославлю Його своїм усним свідченням і практичним послухом. Я також вшаную Його своїм достатком і принесу Йому як жертву якесь особливе служіння. Нехай я присяду й поміркую, як я можу вшанувати Його, адже Він ушанує мене.

ЧЕКОВА КНИЖКА ВІРИ Ч.Г. Сперджен

"Я попроваджу незрячих дорогою, якої не знають." (Iс.4216)

Подумай про те, що безмежно славний Яхве стає Провідником для сліпих! Яку ж безмежну поблажливість це означає! Сліпа людина не може знайти дороги, якої не знає. Навіть коли вона знає шлях, їй важко ним іти; а дорога, якої вона не знає, зовсім недосяжна для її невпевнених кроків. Так і ми за своєю природою сліпі щодо дороги спасіння, але Господь веде нас нею, приводить до Себе, а потім відкриває наші очі. Щодо майбутнього, ми всі сліпі й не можемо побачити навіть години наперед; але Господь Ісус проведе нас аж до кінця нашої мандрівки. Благословенне Його ім’я!

Ми не можемо навіть здогадатися, яким шляхом прийде визволення, але Господь знає, і Він вестиме нас, доки ми не втечемо від всякої небезпеки. Щасливі ті, хто вкладає свою руку в руку великого Провідника і повністю довіряє Йому свій шлях і себе. Він проведе їх усією дорогою; і коли приведе їх додому, до слави, і відкриє їхні очі, щоб побачили шлях, яким Він їх вів, яку пісню вдячності вони заспівають своєму великому Благодійникові! Господи, веди Свою бідну сліпу дитину цього дня, бо я не знаю дороги!

ЧЕКОВА КНИЖКА ВІРИ Ч.Г. Сперджен