СЛУЖІННЯ СЛОВУ

"Хто сіє для духа, той від духа пожне життя вічне." (Гал.0608)

Сіяння виглядає як збиткова справа, адже ми кладемо добре зерно в землю й більше його не бачимо. Сіяти ж для Духа здається дуже химерною, мрійливою справою, адже ми зрікаємося себе і, здається, нічого не отримуємо натомість. Проте, якщо ми сіємо для Духа, навчаючись жити для Бога, шукаючи підкорення Його волі та присвячуючи себе просуванню Його слави, то не сіємо даремно. Нашою нагородою буде життя — життя вічне. Це життя ми починаємо відчувати вже тут, входячи в пізнання Бога, спілкування з Ним і насолоду Ним. Це життя тече, як ріка, що дедалі глибшає й ширшає, аж поки не приведе нас до океану безмежного блаженства, де Боже життя буде нашим навіки.

Тож не будемо сьогодні сіяти для плоті, бо її врожай — тління, адже плоть завжди веде до цього. Але з духовною перемогою над собою житимемо для найвищих, найчистіших і найдуховніших цілей, прагнучи вшанувати нашого святого Господа послухом Його благодатному Духові. Який же це буде врожай, коли ми пожнемо вічне життя! Які снопи безкінечного блаженства зберемо! Яким святом стануть ті жнива! Господи, зроби нас такими женцями заради Твого Сина.

ЧЕКОВА КНИЖКА ВІРИ Ч.Г. Сперджен

"Зроблю його сильним (Я піднесу його високо), бо знає ім’я Моє він." (Пс.9114)

Чи говорить Господь це мені? Так, якщо я пізнав Його ім’я. Благословенний Господь, я не чужий для Нього. Я випробував Його, перевірив, пізнав, і тому довіряю Йому. Я знаю Його ім’я як Бога, Який ненавидить гріх, бо Його Дух переконав мене, що Він ніколи не буде поблажливим до зла. Але я також знаю Його як Бога, Який прощає гріх у Христі Ісусі, бо Він простив мені всі провини. Його ім’я — Вірність, і я знаю це, бо Він ніколи не залишав мене, хоч би як множилися мої труднощі.

Це знання є даром благодаті, і Господь робить його підставою для ще одного дару благодаті — піднести мене на висоту. Це благодать на благодать. Зауважмо: коли ми самі піднімаємося на висоту, це становище може бути небезпечним; але коли Господь підносить нас туди, воно є безпечним. Він може піднести нас до великої корисності, до глибокого духовного досвіду, до успіху в служінні, до провідництва серед працівників, до батьківського місця серед малих дітей Божих. А якщо не так, то Він може піднести нас на висоту через близьке спілкування з Ним, ясне духовне бачення, святу перемогу та благодатне передчуття вічної слави. Коли Бог підносить нас, сам сатана не може скинути нас додолу. О, нехай це буде нашим випадком протягом усього цього дня!

ЧЕКОВА КНИЖКА ВІРИ Ч.Г. Сперджен

"І вчинить тебе Господь головою, а не хвостом." (Втор.2813)

Якщо ми слухаємося Господа, Він зробить так, що навіть наші противники побачать, що Його благословіння перебуває на нас. Хоч це й обітниця закону, вона залишається дійсною для Божого народу; адже Ісус зняв прокляття, але утвердив благословіння.

Святі покликані бути провідниками серед людей через святий вплив: вони не повинні бути "хвостом", який тягнуть туди й сюди інші. Ми не маємо піддаватися духові віку, а змушувати вік віддавати шану Христу. Якщо Господь з нами, ми не будемо лише просити терпимості до релігії, але ми прагнутимемо, щоб вона посіла престол суспільства. Хіба Господь Ісус не зробив Своїх людей священниками? Отже, вони повинні навчати, а не вчитися від філософій невіруючих. Чи ж не зроблені ми в Христі царями, щоб царювати на землі? Як тоді ми можемо бути рабами звичаїв чи залежними від людської думки?

Чи зайняв ти, дорогий друже, своє справжнє місце для Ісуса? Надто багато хто мовчить через невпевненість, якщо не через страх. Чи маємо дозволити, щоб ім’я Господа Ісуса залишалося в тіні? Чи повинна наша релігія тягнутися позаду, мов хвіст? Чи ж не має вона радше вести вперед і бути керівною силою — і для нас самих, і для інших?

ЧЕКОВА КНИЖКА ВІРИ Ч.Г. Сперджен