"Хто милостивий до вбогого, той позичає для Господа, і чин його Він надолужить йому." (Пр.1917)
Ми повинні давати бідним із милосердя. Не для того, щоб нас бачили й хвалили, і тим більше не для того, щоб здобути над ними вплив; але з чистого співчуття й жалю ми маємо допомагати їм.
Ми не повинні очікувати нічого у відповідь від бідних, навіть подяки; натомість маємо вважати зроблене нами позикою для Господа. Він бере на Себе це зобов’язання, і якщо ми дивимося на Нього в цій справі, то не повинні дивитися на іншу сторону. Яку ж честь дарує нам Господь, коли Він удостоюється позичати в нас! Той купець є справді привілейованим, у чиїх книгах записаний Сам Господь. Було б шкода вписати таке Ім’я за мізерну суму — зробімо її вагомою. Коли наступний нужденний зустрінеться нам на дорозі, допоможімо йому.
Щодо відшкодування — ми не сильно про нього думаємо, і все ж ось розписка від Господа. Благословенне Його Ім’я, Його обіцянка заплатити краща за золото й срібло. Чи не відчуваємо ми нестачі через тяжкі часи? Ми можемо зі смиренням подати цей рахунок до Банку віри. Чи не був хтось із нас трохи скупим щодо бідних? Бідна душа. Нехай Господь простить його.
ЧЕКОВА КНИЖКА ВІРИ Ч.Г. Сперджен