"Нехай серце твоє не завидує грішним, і повсякчас пильнуй тільки страху Господнього, бо існує майбутнє, і надія твоя не загине." (Пр.2317-18)
Коли ми бачимо, як безбожні процвітають, у нас виникає спокуса заздрити їм. Коли чуємо шум їхніх веселощів, а наш дух пригнічений, ми майже думаємо, що їм живеться краще. Але це нерозумно й гріховно. Якби ми знали їх краще, а особливо пам’ятали про їхній кінець, то радше жаліли б їх.
Ліки від заздрості — жити з постійним усвідомленням Божественної присутності, поклоняючись Богові й перебуваючи в спілкуванні з Ним упродовж усього дня, яким би довгим він не здавався. Справжня віра підносить душу у вищу сферу, де судження стає яснішим, а бажання — піднесенішими. Чим більше в нашому житті небесного, тим менше ми будемо жадати земного. Страх Божий виганяє заздрість до людей.
Смертельний удар заздрості — це спокійне роздумування про майбутнє. Багатство і слава нечестивих — лише марна видимість. Цей пишний вигляд сяє лише мить, а тоді зникає. Що дає процвітання грішникові, коли його наздоганяє суд? А праведник має кінець у мирі й блаженстві, і ніхто не може відібрати в нього радість. Тому нехай він відкине заздрість і наповниться солодким задоволенням.
ЧЕКОВА КНИЖКА ВІРИ Ч.Г. Сперджен