"І дам Я йому зорю досвітню." (Об.0228)
Поки не настане день і не щезнуть тіні, яке ж це благословення бачити в Ісусі "досвітню (ранкову) зорю"! Я пам'ятаю, як ми читали в газетах пусту казку про те, що знову з'явилася Віфлеємська зірка. Та по дослідженню виявилося, що це була лише "ранкова зоря". Але зрештою великої помилки тут не було.
Найкраще — бачити Ісуса як Сонце; але коли ми не можемо так зробити, то наступне найкраще — бачити Його як зорю, що провіщає день і свідчить про наближення вічного світла. Якщо сьогодні я ще не є всім тим, чим сподіваюся стати, то все ж я бачу Ісуса, і це запевняє мене, що одного дня я стану подібним до Нього. Побачити Ісуса вірою — це запорука того, що ми побачимо Його у славі й перемінимося на Його образ. Якщо нині я не маю всього світла й радості, яких бажаю, то неодмінно матиму; бо так само певно, як я бачу ранкову зорю, я побачу й день. Ранкова зоря ніколи не буває далеко від сонця.
Скажи ж, душе моя: чи дав тобі Господь ранкову зорю? Чи тримаєшся ти міцно правди, благодаті, надії та любові, які Господь тобі дарував? Бо в цьому вже є світанок прийдешньої слави. Той, Хто дає тобі перемагати зло і перебувати в праведності, тим самим уже дав тобі ранкову зорю.
ЧЕКОВА КНИЖКА ВІРИ Ч.Г. Сперджен