"Блаженні милостиві, бо помилувані вони будуть." (Мт.0507)
Не годиться, щоб людина, яка сама не прощає, отримала прощення; і той, хто не дає бідним, мав його власні потреби задоволені. Бог відміряє нам тією ж мірою, якою ми міряємо іншим. Ті, хто були суворими господарями та суворими кредиторами, побачать, що й Господь суворо поводитиметься з ними. "Бо суд немилосердний на того, хто не вчинив милосердя" (Як.0213).
Тож сьогодні постараймося давати і пробачати. Пам’ятаймо про дві чесноти — терпіння і поблажливість. Будьмо добрими, лагідними та ніжними. Не тлумачмо суворо вчинки людей, не укладаймо жорстких угод, не розпалюймо безглуздих сварок і не будьмо людьми, яким важко догодити. Адже ми самі хочемо бути благословенними й отримати милість; тому будьмо милосердними, щоб і нам була виявлена милість. Виконаймо умову, щоб отримати блаженство. Хіба не приємний це обов’язок — бути добрим? Хіба в цьому немає набагато більше солодкості, ніж у гніві та скупості? У самій цій речі вже є благословення! Більше того, отримання милості це велика нагорода. Що, як не суверенна благодать, могло дати таку обітницю? Ми виявляємо милість до ближнього в дрібницях, а Господь прощає нам "ввесь той борг" (Мт.1832).
ЧЕКОВА КНИЖКА ВІРИ Ч.Г. Сперджен