Ми читаємо, що кожен віруючий отримав дві надзвичайно цінні речі. По-перше, він отримав рясноту благодаті; і по-друге, дар праведності (Рим.0517). І вони панують у Житті.
Занадто часто віруючі обмежуються досвідом без панування через те, що вони народжені за чином Адамового прокляття. Але приймаючи Одного, Ісуса Христа, ми отримуємо пануюче Життя. Ми маємо рясноту благодаті, яка перемагає все, і дар праведності, який гарантує нашу позицію перед Богом, щоб дати нам забезпечення в часі та становище у вічності.
Відродження часом відоме ознаками та дивами; але для сповненого Духом християнина, який живе в оновленому розумі, відродження також означає отримання об’явлення в Божому Слові про Божу благодать, поширену на нього-грішника. Ця благодать дає нам життя, яке виходить за межі нашої найсміливішої уяви.
Дива та ознаки можуть прийти, і вони приходять, але ми слідуємо за Ним через Його Слово. Ми заохочені та схвильовані, тому що Його Слово вдихає життя в наш дух, оживлює нашу душу та її здатність пізнавати Ісуса. Це відродження. Не дивно, що Павло ніколи не молився, щоб ми, Божі люди, могли жити по ознакам та дивам. Навпаки, він молився: "Щоб Бог Господа нашого Ісуса Христа, Отець слави, дав вам Духа премудрості та відкриття для пізнання Його" (Еф.0117). Відродження через об’явлення, щоб ми панували через благодать до вічного життя.