Пастор Карл Генрі Стівенс

Не маючи власне слова "емоції" в єврейській мові Старого Заповіту, використовувались метоніми (слова, що використовуються як заміна чогось іншого, з чим воно асоціюється) для вираження цього поняття, як ми знаємо його сьогодні.

Деякі приклади - це слова "нутро" та "нирки". Одне з таких вживань є в Першій книзі Царів 0326: "Бо запалилася любов її до сина свого (в оригіналі: нутро її тужило за її сином)". Емоції призначені бути чудовим індикатором або червоним прапорцем, щоб сказати нам, чи правильний у нас зв’язок з Богом.

Емоції відіграють величезну роль у взаємодії віруючого з різними ситуаціями, з якими він стикається в житті. Вони є аспектом сумління, де пересвідчуються почуття, і здатні або позитивно відгукуватись, або негативно реагувати на будь-яку дану ініціацію чи стимул. Стан емоцій вказує на стан розуму, подібно до того, як фізичні симптоми вказують на стан тіла.

Християнське життя не повинно бути ведене та спрямоване на основі емоційних реакцій на ситуації. Ніколи не слід дозволяти, щоб ваші почуття зайняли місце розуму як того, хто приймає рішення. При правильній роботі емоції розслаблені, безтурботні і не реагують в занепокоєнні чи розчаруванні. Ми можемо освіжити емоції інших, будуючи їх у Божому Слові. "Бо ми маємо радість велику й потіху в любові твоїй, серця (нутро) бо святих заспокоїв ти" (Флм.0107).