Пастор Карл Генрі Стівенс

Часи потреби Божественно вписані в наше життя, щоб привести нас до Престолу Благодаті. Багато людей не визнають своєї потреби, а тому вони ніколи не знайомляться з благодаттю. Вони залишаються незнайомцями, які намагаються бути такими, якими вони знають, що мають бути, але живуть нечесно щодо того, ким вони є насправді.

Ісус Христос запрошує нас приходити з відвагою (Євр.0416), з великим упевненням (1Сол.0105), відверто і щиро говорити перед Ним. Він бажає людей, які матимуть впевненість у любові, що дозволяє їм бути відкритими щодо своїх невдач чи потреб. Це не означає, що ми займаємося переліченням своїх гріхів цілими днями, а також не означає, що ми ремствуємо або скаржимося перед Богом. Це означає, що ми приходимо такими, якими ми є, і просто говоримо: "Господи, у мене є потреба". Бог ще ніколи не проганяв нікого, хто приходить перед Ним із чесним серцем.

Причиною того, що фарисеї були такими ворогами Христа, було те, що вони мали ментальний блок проти благодаті, емоційний бар'єр проти любові. Вони мали гордість життєву (1Ів.0216), що змусило їх полюбити власну людяність, відмовляючись бачити себе заплямованими гріхом. Вони ніколи не дозволяли любові проникнути всередину або світлу розсіяти ту темряву. Їхні вчинки були лихі, і темрява стала комфортною для них (Ів.0319). В Другому посланні Петра 0213 в оригіналі нас попереджають не "бавитися" з Богом у самообмані. Бог бажає людей, які не будуть грати з ним в ігри в самоправедному лицемірстві. Він хоче, щоб ми любили правду і порівнювали з реальністю. Милість ніколи не буде утримана від людини, яка, в певності благодаті, буквально прозора з Богом.