Благодать завжди живе в абсолютній правді. Вона говорить мудрість правди. Справжня благодать ніколи не відокремлюється від правди. Благодать благає одержувача шанувати правду. Коли правда зневажена, наслідки не є незначними.
Благодать має необмежені ресурси. Якщо зневажена, благодать чекає і дозволяє наслідкам прогресувати, поки одержувач не повернеться назад у любові. Благодать вчить нас звідкидати безбожність; вона оберігає наші думки про Божу праведність від зіпсованості. Благодатне серце Бога розривається, коли ми відкидаємо те єдине, що могло б нас зцілити.
Ці застереження походять від терплячого серця Отця. Слова, події чи випадки - Бог зробить усе, що потрібно, щоб відновити спілкування з нами. Деякі упускають значення цієї мети, і вони звинувачують інших або себе, ґрунтуючись на помилкових стандартах. Бог просто хоче нашої уваги та нашого поклоніння. Страх і занепокоєння - це поклоніння самому собі і збереження чогось тимчасового; страх викликає муку, але досконала любов виганяє всякий страх. "Бо не дав нам Бог духа страху, але сили, і любови, і здорового розуму" (2Тим.0107).
Бог має такий ніжний, але переконливий спосіб захопити наше серце. Я пам’ятаю, як у підлітковому віці, займаючись своїми справами, і чинячи опір Богові, я лежав на лікарняному ліжку після аварії на мотоциклі, і Бог з благодаттю сказав: "Чи тепер Я маю твою увагу?" Це нагадало мені про те, що сказав псалміст: "Я блукаю, немов та овечка загублена, пошукай же Свого раба, бо я не забув Твоїх заповідей" (Пс.119176). Його міцна хватка не випускала мене, Він не випустить нікого, і нікого не можна забрати з Його руки.
