Часто віруюча людина постійно зізнається у своїх проблемах іншим. Вона розповідає про те, що намагається зробити, але її рішення, здається, ніколи не працюють. Насправді, постійні розмови з іншими звеличують проблему, а емоції раняться.
Бувають випадки, коли віруючий потребує інших християн, щоб допомогти йому нести його тягарі (Гал.0602); однак йому не потрібно, щоб вони були резонатором для його негативу. Оскільки його розум зосереджений на боротьбі, його здатність вивчати Боже Слово зменшується. Сатана хоче, щоб віруючий робив визнання, основуючись на видимому. Християнин лише посилює свою проблему, коли висловлює негативні думки про ситуацію чи людину. В решті решт він відчуває наслідки свого визнавання. Розум завжди чинить опір вирішенню, захоплюючись труднощами. Багато людей, стикаючись із ситуаціями, які проти них, замінюють людськими розмірковуваннями віру в Божі розмірковування. Віра віруючого має бути в Божі розмірковування.
Багато хто не має остаточного зцілення, тому що вони раціоналізують в своєму природному розумі та через природну точку зору. Говорячи про спасіння, Господь каже: "Прийдіть, і будемо правуватися (розмірковувати), говорить Господь: коли ваші гріхи будуть як кармазин, стануть білі, мов сніг; якщо будуть червоні, немов багряниця, то стануть мов вовна вони!" (Іс.0118). Розмірковування - це прийти до доктрини та отримати точну правду. Боже Слово має панувати над розумом.
