Страх так часто стає засобом перешкоди повідомленню правди. Як часто ми не бажали говорити від імені правди, навіть якщо вона ставала "як вогонь той палючий, замкнений" у наших душах (Єр.2009).
Апостол Павло доручив молодому Тимофію проповідувати Боже Слово вчасно-невчасно, докоряти, забороняти, переконувати з терпеливістю та з наукою (2Тим.0402). Докір і заборона часто є Божими засобами від багатьох життєвих ситуацій. В Книзі Приповістей 0908 сказано: "Не дорікай пересмішникові, щоб тебе не зненавидів він, викартай мудрого й він покохає тебе". Уявіть собі, мудрі ніколи не образяться, навіть коли Боже слово різко докоряє їм. Вони усвідомлюють, що на кону їхні інтереси. Вони не реагують в гіркоті тілесної людини, але відгукуються розумом Христа. Вони люблять Божий закон і ніщо їх не ображає (Пс.119165). Псалміст сказав: "Як праведний вразить мене, то це милість, а докорить мені, це олива на голову, її не відкине моя голова…" (Пс.14105).
Навіть коли Боже слово стає молотом (Єр.2329) у руці праведних, воно служить засобом доброти для тих, хто може прийняти його правду. Коли ми докоряємо або отримуємо докори, пам’ятайте, що "золота сережка й оздоба зо щирого золота це мудрий картач для уважного уха" (Пр.2512).
