СЛУЖІННЯ СЛОВУ

"А я відповів: О, Господи, Боже, таж я промовляти не вмію, бо я ще юнак!... Господь же мені відказав: Не кажи: Я юнак, бо ти підеш до всіх, куди тільки пошлю Я тебе, і скажеш усе, що тобі накажу." (Єр.0106-07)

Єремія був молодий і відчував природні вагання, коли Господь посилав його з великим дорученням; але Той, Хто його посилав, не хотів, щоб він говорив: "Я ще юнак". Те, ким він був сам по собі, не повинно було згадуватися, але мало зникнути в усвідомленні того, що він обраний говорити від імені Бога. Йому не потрібно було вигадувати чи складати власне послання, ані обирати слухачів: він мав говорити те, що наказував Бог, і говорити там, куди Бог його посилав, і він отримав би силу робити це, не своєю власною.

Чи не так само буває з якимось молодим проповідником або вчителем, який може читати ці рядки? Бог знає, наскільки ти молодий і як мало ти маєш знань та досвіду; але якщо Він обирає послати тебе, то тобі не слід ухилятися від небесного поклику. Бог прославить Себе у твоїй слабкості. Навіть якби ти був такий старий, як Метушалах, наскільки допомогли б тобі твої роки? А якби ти був такий мудрий, як Соломон, то міг би бути таким само свавільним, як і він. Тримайся свого послання, і це буде твоєю мудрістю; виконуй дані тобі накази, і це буде твоєю розсудливістю.

ЧЕКОВА КНИЖКА ВІРИ Ч.Г. Сперджен

"Господь пам’ятає про нас, нехай поблагословить!" (Пс.11320)

Я можу поставити свою печать на першому реченні. Хіба ви не можете? Так, Яхве думав про нас, забезпечував нас, втішав нас, визволяв нас і направляв нас. У всіх діях Свого провидіння Він пам’ятав про нас, ніколи не нехтуючи нашими дрібними справами. Його розум був сповнений нас — це інша форма слова "пам’ятає". Так було весь час, і без жодної перерви. Однак в особливі моменти ми чіткіше бачимо цю пам’ятливість, і ми згадуємо їх у цей час з безмежною вдячністю. Так, так, "Господь пам’ятає про нас".

Наступне речення є логічним висновком з попереднього. Оскільки Бог незмінний, Він продовжуватиме пам’ятати про нас у майбутньому, як Він робив у минулому; і Його пам’ятливість рівнозначна благословенню нас. Але тут ми маємо не лише висновок розмірковування, а й проголошення натхнення: ми маємо його від імені Святого Духа — "ВІН ПОБЛАГОСЛОВИТЬ НАС". Це означає великі речі та незбагненні. Сама нечіткість обітниці вказує на її безмежний розмах. Він благословить нас Своїм Божественним чином, і це навіки-віків. Тому нехай кожен з нас скаже: "Благослови, душе моя, Господа!"

ЧЕКОВА КНИЖКА ВІРИ Ч.Г. Сперджен

"Тільки добро й милосердя мене супроводити будуть по всі дні мого життя." (Пс.2306)

Побожний поет співає:

"Господи, коли Ти вкладаєш у мій час день, як оцей нині,

Невідомий іншим рокам, — благаю, даруй,

Щоб благодать його так освітила, що б не ніс він у собі,

Щоб він додав до святості й продовжив хвалу!"

Цей день приходить лише раз на чотири роки. О, якби ж нам здобути на ньому чотириразове благословення! Досі доброта (добро) й милість (милосердя), мов два вартові, день у день ішли за нами слідом, замикаючи тили, тоді як благодать провадила попереду; і оскільки цей незвичайний день — один із днів нашого життя, ці два ангели-охоронці будуть із нами й сьогодні. Доброта — щоб задовольняти наші потреби, і милість — щоб стирати наші гріхи - ця пара супроводжуватиме кожен наш крок цього дня й кожного дня, аж доки не скінчаться дні. Тож послужімо Господеві цього особливого дня з особливим посвяченням серця й заспіваймо Йому хвалу з більшою ревністю та солодкістю, ніж будь-коли. Чи не могли б ми сьогодні зробити незвичайну пожертву для Божої справи або для вбогих? Нехай винахідлива любов зробить це двадцять дев’яте лютого днем, який пам’ятатиметься повік.

ЧЕКОВА КНИЖКА ВІРИ Ч.Г. Сперджен