СЛУЖІННЯ СЛОВУ

"А як ти чиниш милостиню, хай не знатиме ліва рука твоя, що робить правиця твоя, щоб таємна була твоя милостиня, а Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі явно." (Мт.0603-04)

Жодної обітниці не дано тим, хто подає милостиню, щоб їх бачили люди. Вони вже отримують свою нагороду одразу й не можуть сподіватися, що їм заплатять двічі.

Ховаймо нашу благодійність— так, ховаймо навіть від нас самих. Давайте так часто й так щедро, щоб це стало для вас звичною справою, і ви відзначали б те, що допомогли бідному, не більше ніж те, що з’їли свою щоденну їжу. Чиніть милостиню, навіть не шепочучи собі: "Який же я щедрий!" Не намагайтеся таким чином самі себе винагородити. Залиште це Богові, Який ніколи не перестає бачити, записувати й винагороджувати. Блаженний той, хто таємно зайнятий добрими ділами: він знаходить особливу радість у своїй невідомій для інших доброчинності. Це той хліб, який, з’їдений потай, солодший за царські бенкети. Чи не можу й я сьогодні дозволити собі цю приємну розкіш? Нехай це буде справжній бенкет ніжності й щедроти душі.

І тут, і в майбутньому Сам Господь особисто подбає про нагороду для того, хто таємно подає милостиню. Це станеться Його способом і в Його час; і Він обере найкраще. Знадобиться вічність, щоб розкрити, наскільки багато означає ця обітниця.

ЧЕКОВА КНИЖКА ВІРИ Ч.Г. Сперджен

"Господні священики будуть казати на вас." (Iс.6106)

Ця буквальна обітниця, дана Ізраїлеві, у духовному значенні належить насінню за Духом, тобто всім віруючим. Якщо ми житимемо відповідно до своїх привілеїв, то маємо жити для Бога так ясно й виразно, що люди побачать, що ми відділені для святого служіння, — і називатимуть нас священниками Господа. Ми можемо працювати чи займатися торгівлею, як і інші, і водночас бути цілковито й повністю служителями Бога. Нашим єдиним заняттям має бути приносити безперервну жертву молитви, хвали, свідчення й самопосвяти живому Богові через Ісуса Христа.

Маючи таку єдину мету, ми можемо залишити відволікаючі турботи тим, хто не має вищого покликання. "Зостав мертвим ховати мерців своїх" (Мт.0822). Написано: "І встануть чужинці та й пастимуть ваші отари, і сини чужинця будуть вам рільниками та вам винарями!" (Іс.6105). Нехай вони керують політикою, розв’язують фінансові проблеми, обговорюють науку й з’ясовують новітні тонкощі критики; а ми присвятимо себе служінню, як і личить тим, хто, подібно до Господа Ісуса, поставлений на вічне священство.

Приймаючи цю почесну обітницю як таку, що містить у собі святий обов’язок, одягнімося в одяг святості й служімо перед Господом увесь день.

ЧЕКОВА КНИЖКА ВІРИ Ч.Г. Сперджен

"Не боїться він звістки лихої, його серце міцне, надію складає на Господа!" (Пс.11207)

Невизначеність жахлива. Коли ми не маємо звісток з дому, то схильні тривожитися й не можемо переконати себе, що "відсутність новин — це добра новина". Віра є ліками від такого стану смутку: Господь Своїм Духом утверджує розум у святому спокої, і зникає всякий страх — як щодо майбутнього, так і щодо теперішнього.

Міцність (непорушність в оригіналі) серця, про яку говорить псалміст, слід ревно шукати. Це не просто віра в ту чи іншу Господню обітницю, а загальний стан непохитної довіри до нашого Бога — упевненість у тому, що Він ані Сам не вчинить нам зла, ані не дозволить комусь іншому зашкодити нам. Така постійна довіра охоплює як відоме, так і невідоме в житті. Яким би не був завтрашній день — наш Бог є Богом завтрашнього дня. Які б події не сталися, навіть якщо вони нам невідомі, наш Яхве є Богом невідомого, як і відомого. Ми рішуче налаштовані довіряти Господу, що б не сталося. І навіть якщо трапиться найгірше, наш Бог все ще найвеличніший і найкращий. Тому ми не будемо боятися, навіть якщо стукіт листоноші стривожить нас або телеграма розбудить опівночі. Господь живий, і чого можуть боятися Його діти?

ЧЕКОВА КНИЖКА ВІРИ Ч.Г. Сперджен