СЛУЖІННЯ СЛОВУ

"А я відповів: О, Господи, Боже, таж я промовляти не вмію, бо я ще юнак!... Господь же мені відказав: Не кажи: Я юнак, бо ти підеш до всіх, куди тільки пошлю Я тебе, і скажеш усе, що тобі накажу." (Єр.0106-07)

Єремія був молодий і відчував природні вагання, коли Господь посилав його з великим дорученням; але Той, Хто його посилав, не хотів, щоб він говорив: "Я ще юнак". Те, ким він був сам по собі, не повинно було згадуватися, але мало зникнути в усвідомленні того, що він обраний говорити від імені Бога. Йому не потрібно було вигадувати чи складати власне послання, ані обирати слухачів: він мав говорити те, що наказував Бог, і говорити там, куди Бог його посилав, і він отримав би силу робити це, не своєю власною.

Чи не так само буває з якимось молодим проповідником або вчителем, який може читати ці рядки? Бог знає, наскільки ти молодий і як мало ти маєш знань та досвіду; але якщо Він обирає послати тебе, то тобі не слід ухилятися від небесного поклику. Бог прославить Себе у твоїй слабкості. Навіть якби ти був такий старий, як Метушалах, наскільки допомогли б тобі твої роки? А якби ти був такий мудрий, як Соломон, то міг би бути таким само свавільним, як і він. Тримайся свого послання, і це буде твоєю мудрістю; виконуй дані тобі накази, і це буде твоєю розсудливістю.

ЧЕКОВА КНИЖКА ВІРИ Ч.Г. Сперджен

"Бо будеш ти свідком Йому перед усіма людьми про оте, що ти бачив та чув!" (Дiї2215)

Павла було обрано побачити і почути, як Господь промовляє до нього з Небес. Це Божественне обрання було для нього самого великим привілеєм; але воно не мало закінчитися на ньому, воно мало впливати на інших; так, на всіх людей. Саме Павлу Європа завдячує Євангелієм у цей час.

Це наше в нашій мірі – бути свідками того, що Господь відкрив нам, і на наш страх і ризик ми приховуємо це дорогоцінне об’явлення. По-перше, ми повинні бачити і чути, інакше нам не буде чого розповісти; але коли ми це виконуємо, ми повинні прагнути свідчити. Це має бути особистим: "Ти будеш". Це має бути для Христа: "Ти будеш свідком Йому". Це має бути постійним і всепоглинаючим; ми повинні бути цим понад усе, виключаючи багато інших питань. Наше свідчення має бути не для обраних небагатьох, які радо приймуть нас; але "перед усіма людьми" – для всіх, до кого ми можемо досягнути, молодих чи старих, багатих чи бідних, добрих чи поганих. Ми ніколи не повинні мовчати, як ті, хто одержимий німим духом; бо текст перед нами – це наказ і обітниця, і ми не повинні пропустити її – "Будеш ти свідком Йому". "Ви свідки Мої, говорить Господь" (Іс.4310).

Господи, виконай це слово і для мене також!

ЧЕКОВА КНИЖКА ВІРИ Ч.Г. Сперджен

"І промовив Господь до Аврама, коли Лот розлучився із ним: Зведи очі свої, та поглянь із місця, де ти, на північ, і на південь, і на схід, і на захід, бо всю цю землю, яку бачиш, Я її дам навіки тобі та потомству твоєму." (Бут.1314-15)

Особливе благословіння для пам'ятної події. Аврам владнав сімейну суперечку. Він сказав: "Нехай сварки не буде між мною та між тобою… бо близька ми рідня" (Бут.1308); і тому він отримав благословіння, яке належить миротворцям. Господь, Той, Хто дарує мир, із задоволенням являє Свою благодать тим, хто шукає миру та прагне його. Якщо ми прагнемо тіснішого спілкування з Богом, ми повинні триматися ближче до шляхів миру.

Аврам дуже щедро поставився до свого родича, давши йому можливість обрати землю. Якщо ми відмовляємо собі заради миру, Господь більш ніж компенсує нам це. Наскільки далеко патріарх може бачити, він може претендувати на те, і ми можемо робити те саме по вірі. Аврам мусив чекати на фактичне володіння, але Господь передав землю йому та його нащадкам. Безмежні благословіння належать нам за заповітним даром. Усе наше. Коли ми догоджаємо Господу, Він змушує нас дивитися всюди і бачити все своїм, чи то теперішнє, чи майбутнє, все наше, а ми належимо Христу, а Христос — Богу.

ЧЕКОВА КНИЖКА ВІРИ Ч.Г. Сперджен