СЛУЖІННЯ СЛОВУ

"І побачу ту кров, і обмину вас." (Вих.1213)

Мій власний погляд на дорогоцінну кров служить мені втіхою; але саме Господній погляд на неї забезпечує мою безпеку. Навіть коли я не можу на неї дивитися, Господь дивиться на неї і через неї оминає мене. Якщо я не почуваюся так спокійно, як мав би, бо моя віра тьмяна, то я все одно в безпеці, бо око Господа не тьмяне, і Він пильно дивиться на кров великої Жертви. Яка ж це радість!

Господь бачить глибокий внутрішній сенс, безкінечну повноту всього, що означає смерть Його дорогого Сина. Він бачить це зі спокійним спомином про задоволену справедливість і всі Його незрівнянні якості прославлені. Він дивився на творіння у його розвитку і сказав: "Воно вельми добре"; але що Він говорить про викуплення в його повноті? Що Він говорить про послух аж до смерті Свого Улюбленого Сина? Ніхто не може висловити Його задоволення Ісусом, Його відпочинок у приємних пахощах, які Ісус підніс, коли приніс Себе непорочного Богові (Еф.0502; Євр.0914).

Тепер спочиваймо в тихій безпеці. Ми маємо Божу Жертву та Боже Слово, щоб створити в нас відчуття досконалої безпеки. Він пройде повз, Він мусить оминути нас, бо не пощадив нашого славного Заступника. Справедливість об’єднується з любов'ю, щоб забезпечити вічне спасіння всім окропленим кров'ю.

ЧЕКОВА КНИЖКА ВІРИ Ч.Г. Сперджен

"Виллю Духа Свого на насіння твоє, а благословення Моє на нащадків твоїх." (Iс.4403)

Наші дорогі діти не мають Божого Духа від природи, як ми чітко бачимо. Ми бачимо в них багато такого, що викликає в нас страх щодо їхнього майбутнього, і це спонукає нас до молитви в агонії. Коли син стає особливо розбещеним, ми разом з Авраамом волаємо: "Хоча б Ізмаїл жив перед лицем Твоїм!" (Бут.1718). Ми б радше побачили наших дочок Аннами, ніж імператрицями. Цей вірш має вельми підбадьорити нас. Він йде після слів: "Не бійся, рабе Мій, Якове", і цілком може розвіяти наші страхи.

Господь дасть Свого Духа; дасть Його рясно, виливаючи Його; дасть Його дієво, щоб це було справжнім і вічним благословінням. Під цим Божественним виливом наші діти вийдуть уперед, і "цей буде казати: Я Господній, а той зватиметься йменням Якова" (Iс.4405).

Це одна з тих обітниць, щодо якої випитуватимуть Господа. Хіба ми не повинні у певний час, особливим чином, молитися за наших дітей? Ми не можемо дати їм нові серця, але Святий Дух може; і Його легко вблагати. Величний Отець насолоджується молитвами батьків і матерів. Чи є у нас дорогі люди поза ковчегом? Не заспокоюймося, доки вони разом з нами не будуть замкнуті всередині власною рукою Господа.

ЧЕКОВА КНИЖКА ВІРИ Ч.Г. Сперджен

"І сказав Давид: Господь, що врятував мене з лапи лева та з лапи ведмедя, Він урятує мене з руки цього филистимлянина." (1Сам.1737)

Якщо розглядати лише самі слова, це не обітниця, але за змістом це справді вона; адже Давид промовив слово, яке Господь підтвердив, зробивши його правдивим. Він стверджував, спираючись на минулі визволення, що він отримає допомогу в новій небезпеці. В Ісусі всі обітниці — "так" і "амінь" на Божу славу через нас (2Кор.0120), і тому попереднє поводження Господа з Його віруючими людьми повториться знову.

Тож згадаймо колишні прояви Господньої люблячої доброти. Ми не могли сподіватися на визволення колись власною силою — проте Господь визволив нас. Хіба ж Він не спасе нас знову? Безперечно, спасе. Як Давид вибіг назустріч своєму ворогові, так зробимо й ми. Господь був із нами, Він є з нами, і Він сказав: "Я тебе не покину, ані не відступлюся від тебе" (Євр.1305). Чого ж нам тремтіти? Невже минуле було лише сном? Згадаймо мертвого ведмедя й лева. Хто ж цей филистимлянин? Так, він не такий саме — не ведмідь і не лев; але Бог той самий, і Його честь так само пов’язана з цим випадком, як і з попередніми. Він не спас нас від диких звірів, щоб дозволити велетню вбити нас. Тож будьмо відважні.

ЧЕКОВА КНИЖКА ВІРИ Ч.Г. Сперджен