СЛУЖІННЯ СЛОВУ

"Бо Господь не навіки ж покине!" (Пл.Єр.0331)

Він може відкинути на деякий час, але не назавжди. Жінка може залишити свої прикраси на кілька днів, але вона не забуде їх і не викине їх на купу гною. Це не властиве для Господа відкидати тих, кого Він любить: тому що "полюбивши Своїх, що на світі були, до кінця полюбив їх" (Ів.1301). Дехто говорить про наше перебування в благодаті та поза нею, ніби ми як кролики, які залізають та вилізають зі своїх нір: але насправді це не так. Господня любов — це набагато серйозніша та триваліша річ, ніж це.

Він обрав нас від вічності, і Він любитиме нас протягом усієї вічності. Він полюбив нас так, що помер за нас, і тому ми можемо бути впевнені, що Його любов ніколи не помре. Його честь настільки переплетена зі спасінням віруючого, що Він не може відкинути його так само, як не може скинути власні шати позиції Царя слави. Ні, ні! Господь Ісус, як Голова, ніколи не відкидає Своїх членів; як Чоловік, Він ніколи не відкидає Своєї нареченої.

Чи думав ти, що тебе відкинуто? Чому ти так погано думав про Господа, Який заручив тебе з Собою? Відкинь такі думки і ніколи більше не дозволяй їм оселятися у твоїй душі. "Не відкинув Бог народа Свого, що його перше знав (передбачив)" (Рим.1102). "Ненавиджу розвід (покидати)" (Мал.0216).

ЧЕКОВА КНИЖКА ВІРИ Ч.Г. Сперджен

"Переможцеві дам їсти від дерева життя, яке в раю Божім." (Об.0207)

Жодна людина не може відвернутися в день битви чи відмовитися йти на священну війну. Ми повинні боротися, якщо хочемо царювати, і ми повинні продовжувати війну, доки не переможемо кожного ворога, інакше ця обітниця не для нас, оскільки вона лише "переможцеві". Нам треба подолати лжепророків, які прийшли у світ, і все зло, яке супроводжує їхнє вчення. Ми повинні подолати власну слабкість серця та схильність відступати від нашої першої любові. Прочитайте все слово Духа до церкви в Ефесі.

Якщо по благодаті ми переможемо, як і має статися, якщо ми щиро слідуємо за нашим переможним Провідником, тоді ми будемо допущені до самого центру Божого раю, і нам буде дозволено пройти повз херувима та його полум'яний меч, і дійти до того охоронюваного дерева, з якого хто з’їсть, житиме вічно. Таким чином ми уникнемо тієї нескінченної смерті, яка є засудженням за гріх, і отримаємо те вічне життя, яке є печаткою невинності, результатом безсмертних принципів Богоподібної святості. Давай, моє серце, наберися сміливості! Втеча від конфлікту означатиме втрату радості нового та кращого Едену; боротися до перемоги – це ходити з Богом у Раю.

ЧЕКОВА КНИЖКА ВІРИ Ч.Г. Сперджен

"І побачу ту кров, і обмину вас." (Вих.1213)

Мій власний погляд на дорогоцінну кров служить мені втіхою; але саме Господній погляд на неї забезпечує мою безпеку. Навіть коли я не можу на неї дивитися, Господь дивиться на неї і через неї оминає мене. Якщо я не почуваюся так спокійно, як мав би, бо моя віра тьмяна, то я все одно в безпеці, бо око Господа не тьмяне, і Він пильно дивиться на кров великої Жертви. Яка ж це радість!

Господь бачить глибокий внутрішній сенс, безкінечну повноту всього, що означає смерть Його дорогого Сина. Він бачить це зі спокійним спомином про задоволену справедливість і всі Його незрівнянні якості прославлені. Він дивився на творіння у його розвитку і сказав: "Воно вельми добре"; але що Він говорить про викуплення в його повноті? Що Він говорить про послух аж до смерті Свого Улюбленого Сина? Ніхто не може висловити Його задоволення Ісусом, Його відпочинок у приємних пахощах, які Ісус підніс, коли приніс Себе непорочного Богові (Еф.0502; Євр.0914).

Тепер спочиваймо в тихій безпеці. Ми маємо Божу Жертву та Боже Слово, щоб створити в нас відчуття досконалої безпеки. Він пройде повз, Він мусить оминути нас, бо не пощадив нашого славного Заступника. Справедливість об’єднується з любов'ю, щоб забезпечити вічне спасіння всім окропленим кров'ю.

ЧЕКОВА КНИЖКА ВІРИ Ч.Г. Сперджен