СЛУЖІННЯ СЛОВУ

Обітницю від Бога можна дуже повчально порівняти з чеком, виписаним на замовлення. Він дається віруючому з метою дарування йому чогось доброго. Це не означає, що він повинен зручно прочитати його, а потім покінчити з ним. Ні, він повинен ставитися до обітниці як до реальності, як людина ставиться до чека.

Він повинен прийняти обітницю та підтвердити її своїм іменем, особисто прийнявши її як правду. Він повинен вірою прийняти її як свою. Він скріплює своєю печаткою, що Бог правдивий, і вірний щодо цього конкретного слова обітниці. Він йде далі і вірить, що має благословення в тому, що має певну обітницю, і тому він ставить під нею своє ім'я, щоб засвідчити отримання благословення.

Зробивши це, він повинен з вірою представити обітницю Господу, як людина подає чек до каси Банку. Він повинен благати про неї в молитві, очікуючи її виконання. Якщо він прийшов до Небесного банку у встановлений день, він отримає обіцяну суму негайно. Якщо ж дата має бути пізніше, він повинен терпляче чекати її прибуття; але тим часом він може вважати обіцянку грошима, тому що Банк обов'язково заплатить, коли настане належний час.

Дехто не додає підтвердження віри до чека, тому нічого не отримує; інші ж недбало його пред'являють, і вони також нічого не отримують. Це не вина обітниці, а тих, хто не діє з нею здоровим глуздом, по-діловому.

Бог не дав жодної обітниці, яку б Він не викупив, і не заохочував жодної надії, яку б Він не виконав. Щоб допомогти моїм братам повірити в це, я підготував цю невелику книгу. Вигляд самих обітниць добрий для очей віри: чим більше ми вивчаємо слова благодаті, тим більше благодаті ми отримаємо з цих слів. До підбадьорливих уривків з Писання я додав власні свідчення, плід випробувань та досвіду. Я вірю всім Божим обітницям, але багато з них я особисто випробував і засвідчив. Я бачив, що вони правдиві, тому що вони виповнилися для мене. Це, я сподіваюся, може бути підбадьорливим для молодих; і не без розради для старших. Досвід однієї людини може бути надзвичайно корисним для іншої; і саме тому Божий чоловік у давнину писав: "Шукав я був Господа, і Він озвався до мене"; і знову: "Цей убогий взивав, і Господь його вислухав" (Пс.34).

"Зміцню Я тебе." (Iс.4110)

Коли нас покликано служити чи страждати, ми оцінюємо свої сили і виявляємо, що їх менше, ніж ми думали, і менше, ніж нам потрібно. Але нехай наше серце не потопає, коли ми маємо таке слово, на яке можемо покластися, тому що воно гарантує нам усе, що нам може знадобитися. Бог має всемогутню силу; цю силу Він може передати нам; і Його обітниця полягає в тому, що Він зробить це. Він буде їжею наших душ і здоров'ям наших сердець; і таким чином Він дасть нам силу. Неможливо передати, скільки сили Бог може вкласти в людину. Коли приходить Божественна сила, людська слабкість більше не є перешкодою.

Хіба ми не пам’ятаємо часів праці та випробувань, у яких ми отримували таку особливу силу, що дивувалися самі собі? Посеред небезпеки ми були спокійними, під час втрати близької людини – покірними, у наклепі – стриманими, а в хворобі – терплячими. Справа в тому, що Бог дає несподівану силу, коли на нас приходять незвичайні випробування. Ми піднімаємося з нашого слабкого Я. Боягузи виявляють мужність, нерозумним дається мудрість, а мовчазні отримують тієї ж години те, що мають говорити. Моя власна слабкість змушує мене здригатися, але Божа обітниця робить мене сміливим. Господи, зміцни мене "за словом Твоїм".

ЧЕКОВА КНИЖКА ВІРИ Ч.Г. Сперджен

"І ось Я з тобою, і буду тебе пильнувати скрізь, куди підеш." (Бут.2815)

Чи потрібні нам подорожні милості? Ось найліпші з них — Божа присутність і збереження. Усюди нам потрібні обидві ці речі, і всюди ми матимемо їх, якщо підемо за покликом обов'язку, а не лише за власною примхою. Чому ми повинні дивитися на переїзд до іншої країни як на сумну необхідність, коли це покладено на нас Божественною волею? У всіх краях віруючий є однаково і мандрівником, і чужинцем; і все ж у кожному регіоні Господь є Його оселею, як Він був для Своїх святих у всіх поколіннях. Ми можемо втратити захист земного правителя, але коли Бог говорить: "Я буду тебе пильнувати", нам не загрожує реальна небезпека. Це благословенний паспорт для мандрівника та небесний супровід для переселенця.

Яків ніколи раніше не виходив з батькового дому: він був маминим синком, а не шукачем пригод, як його брат. Проте він вирушив у подорож, і Бог ішов з ним. У нього було мало багажу і не було слуг; проте жоден принц ніколи не подорожував з благороднішим охоронцем. Навіть коли він спав у відкритому полі, ангели наглядали за ним, і Господь Бог говорив до нього. Якщо Господь велить нам іти, скажімо разом з нашим Господом Ісусом: "Уставайте, ходім звідсіля" (Ів.1431).

ЧЕКОВА КНИЖКА ВІРИ Ч.Г. Сперджен