СЛУЖІННЯ СЛОВУ

"Бо Господь не навіки ж покине!" (Пл.Єр.0331)

Він може відкинути на деякий час, але не назавжди. Жінка може залишити свої прикраси на кілька днів, але вона не забуде їх і не викине їх на купу гною. Це не властиве для Господа відкидати тих, кого Він любить: тому що "полюбивши Своїх, що на світі були, до кінця полюбив їх" (Ів.1301). Дехто говорить про наше перебування в благодаті та поза нею, ніби ми як кролики, які залізають та вилізають зі своїх нір: але насправді це не так. Господня любов — це набагато серйозніша та триваліша річ, ніж це.

Він обрав нас від вічності, і Він любитиме нас протягом усієї вічності. Він полюбив нас так, що помер за нас, і тому ми можемо бути впевнені, що Його любов ніколи не помре. Його честь настільки переплетена зі спасінням віруючого, що Він не може відкинути його так само, як не може скинути власні шати позиції Царя слави. Ні, ні! Господь Ісус, як Голова, ніколи не відкидає Своїх членів; як Чоловік, Він ніколи не відкидає Своєї нареченої.

Чи думав ти, що тебе відкинуто? Чому ти так погано думав про Господа, Який заручив тебе з Собою? Відкинь такі думки і ніколи більше не дозволяй їм оселятися у твоїй душі. "Не відкинув Бог народа Свого, що його перше знав (передбачив)" (Рим.1102). "Ненавиджу розвід (покидати)" (Мал.0216).

ЧЕКОВА КНИЖКА ВІРИ Ч.Г. Сперджен

"А Він відказав: Та (авжеж) Я буду з тобою!" (Вих.0312)

Звісно, якщо Господь послав Мойсея з завданням, Він не відпустить його самого. Враховуючи величезний ризик, з цим пов'язаний, і велику силу, якої це вимагало, було б смішно для Бога посилати бідного самотнього єврея протистояти наймогутнішому царю в усьому світі, а потім залишати його самого. Неможливо уявити, щоб мудрий Бог прирівняв бідного Мойсея до фараона і величезних сил Єгипту. Тому Він говорить: "Авжеж Я буду з тобою", ніби не могло бути й мови про те, що Він пошле його самого.

У моєму випадку також діятиме те саме правило. Якщо я виконую Господнє завдання, просто покладаючись на Його силу та зосереджуючись лише на Його славі, то Він точно буде зі мною. Те, що Він посилає мене, зобов'язує Його підтримувати мене. Хіба цього недостатньо? Чого ще я можу бажати? Якби всі ангели та архангели були зі мною, я міг би зазнати невдачі; але якщо ВІН зі мною, я маю досягти успіху. Але мені треба подбати про те, щоб діяти гідно відповідно до цієї обітниці. Я не маю йти сором’язливо, без особливого ентузіазму, легковажно, безцеремонно. Якою людиною має бути той, з ким поруч Бог! У такому товаристві мені личить поводитися мужньо і, як Мойсей, безстрашно йти до фараона.

ЧЕКОВА КНИЖКА ВІРИ Ч.Г. Сперджен

"Переможцеві дам їсти від дерева життя, яке в раю Божім." (Об.0207)

Жодна людина не може відвернутися в день битви чи відмовитися йти на священну війну. Ми повинні боротися, якщо хочемо царювати, і ми повинні продовжувати війну, доки не переможемо кожного ворога, інакше ця обітниця не для нас, оскільки вона лише "переможцеві". Нам треба подолати лжепророків, які прийшли у світ, і все зло, яке супроводжує їхнє вчення. Ми повинні подолати власну слабкість серця та схильність відступати від нашої першої любові. Прочитайте все слово Духа до церкви в Ефесі.

Якщо по благодаті ми переможемо, як і має статися, якщо ми щиро слідуємо за нашим переможним Провідником, тоді ми будемо допущені до самого центру Божого раю, і нам буде дозволено пройти повз херувима та його полум'яний меч, і дійти до того охоронюваного дерева, з якого хто з’їсть, житиме вічно. Таким чином ми уникнемо тієї нескінченної смерті, яка є засудженням за гріх, і отримаємо те вічне життя, яке є печаткою невинності, результатом безсмертних принципів Богоподібної святості. Давай, моє серце, наберися сміливості! Втеча від конфлікту означатиме втрату радості нового та кращого Едену; боротися до перемоги – це ходити з Богом у Раю.

ЧЕКОВА КНИЖКА ВІРИ Ч.Г. Сперджен