СЛУЖІННЯ СЛОВУ

"Тому скажи: Так говорить Господь Бог: Хоч Я віддалив їх поміж народи, і хоч розпорошив їх по краях, проте буду для них хоч малою святинею в тих краях, куди вони ввійшли." (Єз.1116)

Вигнані від народних засобів благодаті, ми не позбавлені благодаті цих засобів. Господь, Який поміщає Своїх людей у місця, де вони почуваються вигнанцями, Сам буде з ними і стане для них усім тим, що вони могли мати вдома, на місці своїх урочистих зібрань. Прийміть це для себе, о ви, покликані мандрувати!

Бог є для Своїх людей місцем сховку. У Ньому вони знаходять притулок від кожного супротивника. Він також є їхнім місцем поклоніння. Він із ними так само, як був із Яковом, коли той спав у відкритому полі і, прокинувшись, сказав: "Дійсно, Господь пробуває на цьому місці" (Бут.2816). Для них Він буде також тихим святилищем, подібним до Святого Святих, яке було безшумним місцем перебування Вічного. Вони будуть спокійні, не боячись зла.

Сам Бог у Христі Ісусі є святилищем милості. Ковчег заповіту — це Господь Ісус, і жезл Аарона, і посудина з манною, і таблиці Закону — усе це є в Христі, нашому святилищі. У Бозі ми знаходимо вівтар святості й спілкування. Чого ж іще нам потрібно? О Господи, виконай цю обітницю і будь для нас завжди немов мала святиня!

ЧЕКОВА КНИЖКА ВІРИ Ч.Г. Сперджен

"І буде Господь тебе завжди провадити." (Iс.5811)

Що з тобою відбувається? Чи ти заблукав? Чи заплутався в темному лісі й не можеш знайти стежки? Зупинися й побач спасіння Боже. Він знає дорогу і поведе тебе нею, якщо ти взиватимеш до Нього.

Кожен день приносить свої труднощі. Яка ж насолода відчувати, що провадження Господа є постійним! Якщо ми обираємо власний шлях або радимося з тілом і кров’ю, то відкидаємо Господнє провадження; але якщо відмовляємося від своєї волі, тоді Він спрямовуватиме кожен крок нашої дороги, кожну годину дня, кожен день року і кожен рік нашого життя. Якщо тільки дозволимо себе вести — будемо ведені. Якщо доручимо Господеві наш шлях, Він спрямує наш курс так, що ми не втратимо себе.

Та зверни увагу, кому дана ця обітниця. Прочитай попередній вірш: "якщо… знедолену душу наситиш". Ми повинні співчувати іншим і давати їм не кілька сухих окрайців, а те, що самі хотіли б отримати. Якщо ми виявлятимемо ніжну турботу про ближніх у годину їхньої потреби, тоді Господь подбає про наші потреби й стане нашим постійним Провідником. Ісус — Провідник не для скнар і не для тих, хто гнобить убогих, а для добрих і милосердних серцем. Такі люди — мандрівники, які ніколи не зіб’ються зі шляху.

ЧЕКОВА КНИЖКА ВІРИ Ч.Г. Сперджен

"Я не кину вас сиротами, Я прибуду до вас!" (Iв.1418)

Він залишив нас, і все ж ми не залишилися сиротами. Він наша утіха, і Його немає; але ми не безутішні. Наша утіха полягає в тому, що Він прийде до нас, і цієї втіхи достатньо, щоб підтримати нас під час Його тривалої відсутності. Ісус вже в дорозі: Він говорить: "Незабаром прийду" (Об.2220): Він поспішає до нас. Він говорить: "Я прибуду": і ніхто не може запобігти Його приходу або відкласти його на чверть години. Він особливо говорить: "Я прибуду до вас"; і так Він і зробить. Його прихід призначений спеціально до і задля Його власних людей. Це має бути їхньою теперішньою втіхою, поки вони сумують, що Наречений ще не з'явився.

Коли ми втрачаємо радісне відчуття Його присутності, ми сумуємо; але ми не можемо печалитися так, ніби немає надії. Наш Господь у легкому гніві сховався від нас на мить; але Він повернеться з повною милістю (Іс.5408). Він залишає нас у певному сенсі, але лише у певному сенсі. Коли Він відходить, Він залишає після себе обіцянку, що повернеться. О Господи, прийди швидко! Немає життя в цьому земному існуванні, якщо Тебе немає. Ми зітхаємо, чекаючи повернення Твоєї солодкої посмішки. Коли Ти прийдеш до нас? Ми впевнені, що Ти з'явишся; але будь Ти як сарна чи молодий олень (П.П.0209). Не зволікай, о Боже наш!

ЧЕКОВА КНИЖКА ВІРИ Ч.Г. Сперджен